Практичне заняття 8

Тема : Обробка верхнього покрову забійних тварин і птиці.

Мета: Ознайомлення з маркуванням і тюковкою.

Завдання 1. Ознайомитися із технологією маркування і тюковки.

Після закінчення консервування штабелі розбирають, шкури вистеляють на стіл-візок або на інші транспортні засобів і подають на дільницю сортування. Якщо шкіряну сировину консервують на піддонах, то її можна не здіймати, а разом з піддоном подавати на сортувальну дільницю. Дільницю для сортування сировини ство­рюють на добре освітленому місці, розміщеному напроти природного джерела світла і обладнаному електричним освітленням (180 - 200 лм).

Дільницю обладнують вагами для зважування, столом для реєстрації результатів сортування, столами-візками, ножами, фар­бою для маркування, щіточками та ін.

Сортування шкіряної і шубно-хутрової сировини проводять згід­но з вимогами стандартів.

Під час сортування шкур їх розстеляють і оглядають з обох бо­ків, виявляючи дефекти, зважують і визначають масу шкур або вимірюють їх площу. Площу шкур вимірюють на спеціальних планшетах (рис. 1).

Дефекти шкур можна розділити на зажиттєві, які утворилися внаслідок захворювання шкури, за поганих умов відгодівлі худо­би, механічного пошкодження, а також технологічні, що виника­ють у процесі знімання шкури, її консервування і зберігання.

вищі – пошкодження шкур великої рогатої худоби, які утворюються під час виходу з тіла тварин личинок підшкірного овода через отвори. Дефектом шкур вважають свищі, що не заросли, з діаметром 5 мм і більше.

Болячка – пошкодження шкіряного покриву, які є наслідком різних захворювань або травм.

Борушистість – утворення потовщених грубих складок на воротку шкур некастрованих бугаїв.

Моржуватість – нашарування епідермісу, що призводить до утворення на лицевій стороні свинячої шкури складок, що не розправляються.

Парша – ділянка вовнової сторони шкури, які вкриті струпами або коростою після хвороби шкіряного покриву тварин. Виділяється як дефект тільки на шубних і хутрових шкурах овець.

Накостиші – наскрізні проколи шкур овець і кіз ковилою.

Тавро – клеймо, яке випалене розжареним залізом на шкурі тварин, або мітка, нанесена на вовновий покрив овчин масляною фарбою чи гудроном.

Худість – (шкура з худої вівці) – дефект, який порушує структуру шкури, надає їй дряблості, потоншення; цей дефект – результат виснаження тварин внаслідок поганої годівлі або захворювання.

ихват вовни – вистриг вовни на окремих ділянках овчин.

Засміченість pen'яхами – засмічення поверхні вовнового покриву овечих шкур реп'яхами.

Глибокий pen'ях – засмічення вовнового покриву овчин реп'яхами, що містяться в товщі вовни.

Переслід вовни – різке потоншення вовни на різній висоті штапеля. "Голодна тонина" з'являється внаслідок недостатньої годівлі овець в окремі періоди.

Випадання вовни – послаблення зв'язку вовнового покриву з шкірою.

Зваляність – зваляний вовновий покрив, що піддається розчісуванню.

Зваляність сильна – зваляний у щільні войлокоподібні жмути вовновий покрив, що не піддається розділенню руками.

"Мертва стрижка" – пошкодження лицевого шару шкури, що утворюється при стрижці вовнового покриву овчин після загибелі тварин.

Шкури шалажисті – шкури дуже виснажених овець і кіз раньовесняного забою, які характеризуються значною дряблістю і крихкістю.

"Пала шкура" – шкура знята з загиблої тварини; мездрова сторона має багряно-червоне забарвлення від крові.

Подряпина – механічне пошкодження лицевого шару шкури об гострі предмети і від укусів на свинячих шкурах.

Виробничі дефекти виникають під час забою тварин і знімання шкур, а також при порушенні умов консервування та зберігання.

Вихват – глибокий зріз мездри (понад 1/3 товщини) при недбалих зніманні та обробці шкур.

Підріз – ненаскрізний поріз мездри, який буває неглибоким (не більше 1/3 товщини шкури) і глибоким (понад 1/3 товщини шкури). Останній вважають дефектом.

Діра – наскрізний розріз або вирізана ножем ділянка шкури.

Розриви – лінійні розриви шкури під час знімання, обрядки, транспортування.

Биглість – біло-матові плями на мездровій стороні мороженої шкури або на окремих її ділянках внаслідок значної втрати вологи при надмірному заморожуванні.

Ломина – тріщини і надломи, що утворюються при недбалому транспортуванні морожених, прісносухих та пересушених сухосолоних шкур.

Безличина – відсутність лицевого шару на окремих ділянках шкури при бактеріальному ураженні або механічному пошкодженні.

Ороговіння – дуже затверділі скловидні ділянки шкури, які виникають при їх висушуванні на сонці або біля гарячої печі.

Комова шкура – шкура заморожена чи висушена в нерозправленому стані.

Прілина – пошкодження шкури з лицевої сторони або мездри, обумовлене гниттям. Виникає в результаті несвоєчасного консервування, недосоління, недосушіння та інших порушень технології.

Сольові плями – тверді на дотик, діаметром до 5 мм плями від світло- до темно-коричневого кольору. Виникають на мездрі та волосяній частині шкур великої рогатої худоби при зберіганні сировини, законсервованої сіллю.

Витерте місце – ділянка овчини з обламаною біля прикореневої частини вовною внаслідок механічних пошкоджень.

Прирізи м'яса і сала – куски або залишки м'язової та жирової тканин на овечих шкурах у кількості більше двох або загальною площею понад 20 см2.

Плішина – відсутність вовни на окремих ділянках овчин.

Відшарування лицевого шару – порушення зв'язку між сосочковим і сітчастим шаром дерми на окремих ділянках.

Почервоніння глибоке – ознаки бактеріального ураження овчин, яке характеризується рожевувато-червоним нальотом, що глибоко проникає у тканину з мездрової сторони і не видаляється при скребанні ножем.

"Строкате консервування" – наявність на мездровій стороні овчин сухосолоного способу консервування прісно-сухих темних або світлих плям.

Задимлена шкура – шкура, яка в процесі сушіння задубіла під дією хімічних речовин, що містилися в димі. Мездрова сторона набуває темно-коричневого кольору, шкіряна сировина погано зневоднюється.

Іржаві тями – наскрізні або плями рудувато-червоного, темно- коричневого кольору, що глибоко проникають у середину мездрової сторони шкури. Виникають при сушінні шкур на залізних предметах.

Шкіроїдина – пошкодження шкури зі сторони мездри жуками- шкіроїдами або їх личинками.

Молеїдина – пошкодження лицевого шару шкури личинками молі.

Шкури, що були використані у побуті – шкури з витертим волосом, потертою мездрою, які втратили колір і стали дряблими.

Рис. 1. Дециметровий планшет для вимірювання площі овчин і козлин

Визначення виходу маси і площі шкур. Масу або площу шкур залежно від способу консервування перераховують на їх ма­су або площу в парному стані, користуючись коефіцієнтами, наве­деними в табл. 2.

Спосіб консервування	Маса шкур ВРХ	Маса/площа шкур свиней	Площа шкур ДРХ	Маса шматків (вагових шкур ДРХ
Мокросольовий	1,15	1,11/1,05	1,00	1,09
Тузлукування	1,20	1,09/1,11	-	-
Сухосольовий	-	-	1,06	1,62
Кислотно- сольовий	-	-	1,04	1,16

 

Клеймування шкіряної та хутрової сировини

Клеймування шкіряної та хутрової сировини в Україні здійснюється згідно "Інструкції з порядку ветеринарного клеймування шкіряної та хутрової сировини" (наказ № 52 від 03.07.2001). Ця Інструкція є обов'язковою для органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, організацій, установ, підприємств та інших юридичних осіб, незалежно від форми власності та підпорядкованості, а також фізичних осіб, у тому числі приватних підприємців, без утворення юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері обігу шкіряної та хутрової сировини (далі – суб'єкти господарювання).

Клеймуванню знаками державного ветеринарного нагляду підлягають шкури коней, великої і дрібної рогатої худоби, ослів, лошаків, мулів, яків, буйволів, верблюдів, оленів, лосів, диких кіз та єнотоподібних собак.

Шкури каракульських (смушкових) ягнят, шкури свиней боєнського походження, за винятком шкур свиней, що піддавались дезінфекції у випадках, передбачених чинним законодавством, клеймуванню не підлягають.

Шкури свиней невідомого походження (збірні), які заготовлені заготівельними суб'єктами господарювання, за наявності на них інфільтратів підлягають клеймуванню після лабораторного дослідження на сибірку з негативним результатом. За відсутності інфільтратів шкури на сибірку не досліджують і не клеймують.

Зазначену шкіряну та хутрову сировину клеймують безпосередньо перед пакуванням до її відвантаження на шкірсировинні підприємства або в інші місця для подальшої переробки (рис. 2).

Рис.2. Зразки клейм для зазначення шкіряної та хутрової сировини

По колу клейма напис "Україна" та "Держветнагляд". У центрі три пари цифр: перша – означає порядковий номер Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя; друга – порядковий номер району, міста; третя – порядковий номер суб'єкта господарювання або державної лабораторії ветеринарної медицини, яка проводила дослідження на сибірку.

Букви по колу та в центрі клейма повинні бути приблизно шириною З мм і висотою 8 мм, а цифри в центрі клейма відповідно 4 мм і 10 мм. Ширина обідка 1 мм.

Клеймування шкіряної та хутрової сировини здійснюється клеймами установленої форми, які зберігаються спеціалістами державної служби ветеринарної медицини в умовах, що унеможливлюють їх несанкціоноване застосування.

Для клеймування шкур на м'ясокомбінатах, бойнях, забійних пунктах тощо застосовується кругле клеймо діаметром 6 см, виготовлене з каучуку або металу.

Для клеймування прісносухої й сухосоленої шкіряної та хутрової сировини рекомендується виготовляти клеймо з каучуку зі спеціальним пружинним пристосуванням (конструкції Наймушиної). Для цього клеймо виготовляють із каучукової пластинки, на зворотному боці якої проти кожних букв і номера приклеюють боковою поверхнею гумові циліндричні кільця. Ці кільця висотою 3-5 мм нарізають з пружної гумової трубки з внутрішнім діаметром 6-8 мм і товщиною стінки 2 мм. На верхню бокову поверхню цих кілець наклеюють рівний гумовий диск, який, в свою чергу, наклеюють на дерев'яну колодку. (Зазначені кільця можна замінити шаром гумової губки). Якість клейма зазначеної форми залежить від ретельності його виготовлення.

Для клеймування шкіряної та хутрової сировини небоєнського походження (збірної), що піддавалась лабораторному дослідженню на сибірку з негативним результатом, установлюють клеймо такої самої форми і розміру, як зазначено у попередньому випадку, з тією різницею, що в центрі клейма третя пара цифр означає номер державної лабораторії ветеринарної медицини, що проводила дослідження шкірсировини на сибірку, і під цифровим написом в центрі клейма додається слово "Досліджено".

Клеймування сировини, що піддавалась дезінфекції у випадках, передбачених відповідними інструкціями, проводиться клеймом такої самої форми і розміру з тією різницею, що під цифровим написом у центрі клейма додається слово "Дезінфекція".

Дозвіл на виготовлення клейм надається головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя суб'єктам господарювання тільки після їх ветеринарно-санітарної атестації в установленому порядку. Реєстрація дозволів на виготовлення клейм здійснюється управліннями ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які ведуть спеціальний журнал відповідної форми. Цей журнал підлягає постійному (безстроковому) зберіганню і включається до номенклатури справ.

Право на експорт шкіряної та хутрової сировини суб'єкта господарювання надає Головний державний інспектор ветеринарної медицини України за поданням головних державних інспекторів ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.

Списки спеціалістів ветеринарної медицини, яким надано дозвіл на клеймування шкіряної та хутрової сировини, затверджує Головний державний інспектор ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя після їх атестації щодо здійснення ветеринарно-санітарної оцінки шкіряної та хутрової сировини.

Відбиток клейма на шкурі повинний бути чітким. Місце для відбитка клейма на шкурі попередньо очищають від солі, жиру та забруднень.

Для клеймування використовують тільки спеціальну фарбу, що застосовується в шкіряній та хутровій промисловості для маркування вироблених шкур за рецептом: подрібнене мило – 800-1000 г, газова сажа- 5 кг, вода – 100 дм3 (ГОСТ 28435-90 "Сырье кожевенное. Технические условия").

Для клеймування мокросолоної шкіряної сировини 80% оцтовою кислотою рекомендується крім того застосовувати фарбу, виготовлену за таким рецептом: чорнильний порошок (фіолетовий) – 1 г; 80% оцтова есенція – 100 мл.

Клеймування іншими фарбами, у тому числі чорнилом тощо, не допускається.

Шкіряну та хутрову сировину за відсутності на ній відбитків клейм або клеймі нечіткому (стерлося), відвантажувати не дозволяється. Така сировина підлягає клеймуванню.

Відповідальність за наявність клейм на кожній шкурі та хутрі несе суб'єкт господарювання відповідно до чинного законодавства.

Головні державні інспектори ветеринарної медицини міст, районів, міст Києва і Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим зобов'язані вживати заходи щодо своєчасного клеймування у повному обсязі шкіряної та хутрової сировини на суб'єктах господарювання: м'ясокомбінатах, забійних пунктах, заготівельних базах тощо відповідно до Інструкції.

Особливо ретельний нагляд та контроль повинні бути встановлені щодо збірної шкіряної сировини та її лабораторного контролю.

Суб'єкт господарювання, що перебуває під безпосереднім державним ветеринарно-санітарним наглядом та контролем, реалізовує лише ту шкіряну та хутрову сировину, яка пройшла ветеринарно-санітарну оцінку, заклеймована спеціалістами державної служби ветеринарної медицини з оформленням відповідних документів (ветеринарні свідоцтва, довідки тощо), які передбачені Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю та засвідчують її безпеку.

Шкіряну та хутрову сировину, яка при лабораторних дослідженнях дала позитивний результат на сибірку, не клеймують. З нею поступають відповідно до Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою,

Відвантаження шкіряної та хутрової сировини без повторного клеймування. Шкіряна та хутрова сировина, яка надійшла до суб'єкта господарювання для первинної обробки з інших організацій та підприємств: м'ясокомбінатів, забійних пунктів, заготівельних баз, у тому числі збірна, із клеймом державного ветеринарного нагляду та супроводжується ветеринарним свідоцтвом, що засвідчує її благополуччя щодо інфекційних хвороб, може відправлятися для переробки на інші шкірсировинні підприємства без повторного клеймування, за умови здійснення на підприємстві вхідного контролю спеціалістом державної служби ветеринарної медицини (офіційним ветлікарем).

При відвантаженні такої шкіряної сировини на кожний тюк навішується бирка (фанерна або з щільного картону) з відбитком на ній штампа суб'єкта господарювання-відправника та дати відвантаження.

У ветеринарному свідоцтві, у графі "Вид продукту або сировини" зазначають: "Тюки з шкіряною сировиною з дотриманням відповідних вимог мають бирки з відбитком штампа суб'єкта господарювання".

Маркують шкуру з міздряного боку.  За погодженням з покупцем до­пускається змінювати реквізити (сорт, маса, шерстність тощо). Ре­зультати сортування записують у бланки-накладні. За погоджен­ням зі споживачем допускається:

♦ сортування і маркування парної сировини і постачання пар­них і тузлукованих шкур без підсолювання;

♦ зміна порядку маркування шкур.

Шкури вважаються правильно розсортованими, якщо при пере­вірці відхилення від показників, зазначених при маркуванні, не перевищуватимуть за масою або за площею ±2 %; за сортністю (у межах суміжних сортів) для ІІІ та IV груп і свинячої шкірсиро­вини ±8 %, для І і II груп, ураховуючи овчину, ±5 %; за шерстністю і тониною шерсті ±5 %.

Сировину клеймують відповідно до чинних ветеринарних правил.

Після сортування і маркування шкури пакують або в неупакованому вигляді транспортують до ділянки накопичення партій, що відвантажуються.

Пакування сировини проводять згідно з ГОСТ 28425-90.

Норма пакування шкіряної і шубно-хутрової сировини, а також бирки на тюках мають відповідати стандартам.

При пакуванні в один тюк двох шкур, засолених мокрим спосо­бом, їх розстеляють міздряним боком униз, укладають одну на од­ну, сумістивши головну частину, хвости і лапи.

Укладені таким чином шкури складають поперек лінії хребта, щоб задні лапи були трохи вище від верхніх западин передніх лап, тобто у зоні шийної частини.

Головну частину верхньої шкури підвертають усередину. Потім шкури вдруге складають поперек лінії хребта і головну частину другої (нижньої) шкури підвертають усередину. Отриманий у та­кий спосіб півпакет видовженої форми згортають полами всере­дину тюка до зіткнення їх одна з одною, а потім складають навпіл і тюк перев’язують.

При пакуванні в один тюк більше двох шкур, засолених мок­рим способом, їх розстеляють міздряним боком униз. Другу шкуру укладають на першу врозгін на 1/3 її ширини з таким розрахун­ком, щоб головні частини обох шкур лежали поряд. Решту шкур укладають по середині.

Укладені таким чином шкури складають поперек лінії хребта так, щоб огузки і задні лапи опинилися трохи вище верхніх запа­дин передніх, тобто в зоні шийної частини.

Головні частини двох верхніх шкур завертають усередину, по­тім шкури вдруге складають поперек лінії хребта і головні части­ни двох нижніх шкур також завертають усередину. Після цього поли завертають усередину до зіткнення одна з одною, складають навпіл і перев’язують.

Тюки перев’язують навхрест цілими міцними мотузками. При пакуванні овчин і козлин, засолених мокрим способом, шкури роз­стеляють міздряним боком униз, огузками в протилежні боки так, щоб одна шкура накривала іншу приблизно на 3/4 її ширини. В такій послідовності укладають 6 — 8 шкур, а потім зверху по сере­дині кладуть дві шкури для закріплення тюка. Після цього завер­тають з обох боків краї шкур, згортають їх у компактний тюк і пе­рев’язують навхрест, так само, як і велику сировину, засолену мокрим способом.

Під час пакування сировину, яку засолюють мокрим способом, підсолюють сумішшю для соління або сухою кухонною сіллю.

Дрібну сировину, засолену сухим способом, укладають у тюки хребтовою частиною всередину, лапами і полами назовні з розго­ном у довжину. Шкури укладають трохи навкіс у вигляді літери «х». Не дозволяється перегинати шкури. Головні частини і огузки не повинні виступати за тюк. Дві перші шкури знизу укладають міздряним боком назовні в розгорнутому вигляді головними діля­нками всередину, врозгін по довжині. Зверху на тюк кладуть дві шкури в розгорнутому вигляді так само, як і дві нижні шкури. Крайні верхні і нижні шкури вибирають із низькосортної сирови­ни. Тюк перев’язують мотузкою в два хрести.

При пакуванні шкур для відвантаження на піддонах сировину підбирають за видами і способами консервування.

Консервовані шкури великої рогатої худоби укладають на під­дони по хребту волосяним покривом усередину, завертаючи кінці шкури від огузка по розміру піддона. Укладають шкури хребтовою частиною в протилежні боки таким чином, щоб краї піддонів були різними. Головну і огузкову частини сировини укладають в різних напрямках через визначену кількість рядів. Краї піддонів мають бути однакової висоти. Укладені на піддони шкури накривають шкурою врозстил волосяним покривом угору.

Свинячу і дрібну сировину укладають на піддон згідно з його розмірами. Піддон накривають зверху шкурами волосяним по­кривом угору. На піддон розміром 1200 х 800 мм укладають таку кількість шкур: великих — 30 — 50 шт., дрібних — 100, свиня­чих — 200 шт.

Висота пакета шкур без урахування висоти піддона становить до 850 мм, з урахуванням висоти піддона — 1000 мм. Маса пакета без піддона 600 — 1000 кг.

За домовленістю постачальника і споживача допускається змі­нювати кількість шкур на піддоні, висоту і масу пакета зі шкурами.

Для пакування шкур на піддоні використовують технічну капро­нову стрічку ЯКТП-25-100, льняні або бавовняні мотузки. Шкури на піддоні перев’язують у трьох місцях — двічі за довжиною і один раз по ширині. Стрічку або мотузку закріплюють до піддону, кінці стріч­ки зв’язують зашморгом, потім перев’язують дротом і пломбують. На один піддон використовують близько 16 м стрічки або мотузки.

Партії сировини, які підлягають відвантаженню, складають у криті приміщення, щоб забезпечити їх кількісне і якісне зберігання.

Покрівля, стіни і вікна приміщення мають бути полагоджені і не пропускати атмосферних опадів. У літній період року їх затем­нюють. Допускається накопичення шкіряної сировини під наві­сами, які захищають її від сонячних променів і атмосферних опадів.

Як виняток допускається накопичувати сировину, засолену мокрим способом, на критих майданчиках на підтоварники за температури повітря понад 20 °С не більше ніж 15 днів.

Усю шкіряну сировину, незалежно від тривалості накопичення, складають на підтоварники окремо за способами консервування.

Шкури, засолені мокрим способом, до відвантаження можуть бути складені у штабелі заввишки 2 м. У теплий період року шта­белі слід накривати рогожею або мішковиною, зволоженою конце­нтрованим сольовим розчином.

У теплий період року накопичення в штабелях допускається не більше ніж 1 місяць. Якщо сировина зберігається понад 1 місяць, то штабель розбирають, шкури оглядають і за потреби підсо­люють, знову складають або пакують у тюки для відправлення.

Якщо у теплий період року тюковану сировину не буде відван­тажено протягом 20 днів, то її потрібно розтюкувати, проглянути і в разі потреби вдруге підсолити, а сировину, засолену сухим спо­собом, — підсушити.

При тривалому зберіганні шкіряної сировини на м’ясокомбінатах потрібно здійснювати постійний контроль за станом шкур у штабе­лях, систематично реєструвати температуру в середині штабеля і в приміщенні. Якщо температура в середині штабеля перевищує тем­пературу приміщення, то такий штабель беруть під особливий на­гляд. За підвищення температури в середині штабеля до 27 °С і ви­ще штабель негайно розбирають, підсолюють шкури, засолені мок­рим способом, або підсушують при засолюванні сухим способом. Така сировина підлягає негайному відправленню для переробки.

Перед відвантаженням перевіряють надійність пакування.

Сировину, засолену мокрим способом, яка має ознаки бакте­рійного псування, відвантажують після переконсервування.

Відвантаження шкур. Консервовану сировину транспортують автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом.

Шкіряну сировину, шубні і хутрові овчини відвантажують згідно з договором і вимогами стандартів. Кожна партія сировини супро­воджується ветеринарним свідоцтвом, описом сировини в кожному тюку, якщо в ньому більше ніж одна шкура. На кожній шкурі має бути нанесене клеймо, що засвідчує забій тварин на м’ясокомбінаті.

Перевозять сировину відповідно до ветеринарно-санітарних правил і правил перевезення вантажів, що діють на транспорті, який використовується.

                                                                                                Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Охарактеризуйте кінцеві операції обробки шкур.
2. Технологія маркування шкур.