Лекція 6

                                            Тема : Обробка верхнього покрову забійних тварин.

1. Обробка шкур.
2. Способи консервування.
3. Сортування відповідно до природних особливостей.  

1. Обробка шкур. Напрямки промислового використання шкур.  Процес включає обрядку і промивання. Тривалість цих операцій до консервування не повинна перевищувати для шкур великої рогатої худоби, коней і верблюдів 3-х год, свиней і овець - 2-х год з моменту знімання.

 

Рис. 1. Лінії розрізу і контури шкури, знятої пластом.

Обрядку проводять у такій послідовності: спочатку видаляють вуха і губи, потім навал, згустки крові та інші забруднення. В останню чергу із шкури обережно зрізають залишки м`яса і сала, щоб не пошкодити дерму. Шкури від "навалу" очищають на колоді тупим зігнутим ножем з двома ручками на кінцях (тупик), рухаючи його в напрямку росту волосу. Для видалення залишків м'яса і сала шкуру кладуть на колоду волосистою поверхнею донизу і, рухаючи тупиком по мездрі зверху вниз, обережно їх зрізають. При відсутності колоди і тупика прирізі м'яса і сала обережно видаляють за допомогою ножа.

     2. Способи консервування шкур

Процес перетворення шкури, знятої з тварини, у якісний шкіряний виріб має певні особливості.  Для того, щоб отримати якісну шкіряну сировину, яка буде придатною для виготовлення виробів зі шкіри, необхідно забезпечити своєчасне виконання процесів та операцій первинної обробки шкур. Від якості первинної обробки значною мірою залежить якість і тривалість зберігання сировини.

Шкура складається із трьох шарів: епідермісу (зовнішній шар), дерми і підшкірної клітковини. На поверхню шкури виходить волосся, вивідні протоки сальних і потових залоз. Після знімання з тварини шкури видаляється епідерміс, підшкірна клітковина (міздря) й отримується дерма. Дерма – основний шар шкури, з якої отримують шкіру. Шкірою називається продукт перероблення дерми шкури, який зберіг волокнисту структуру, а хімічні та фізичні властивості волокон і шкірної тканини змінені різними видами обробок [4]. Сировиною для отримання натуральної шкіри, що має задані товарні властивості, є шкури різних видів тварин.

Знята з тварин парна (свіжа) шкура непридатна для тривалого зберігання, оскільки вона містить до 70 % води, 28-30 % білкових речовин (альбумінів, глобулінів, кератинів тощо), 0,5-1,5 % жирів і жироподібних речовин, 0,3-1,0 % мінеральних речовин, що є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів [1].

Шкури, які поступають на промислову переробку, повинні зберігати початкову волокнисту структуру і притаманні їм властивості. Для цього після знімання з туші тварин шкури протягом 2-3 год мають бути законсервовані. Всі способи консервування шкур спрямовані на запобігання розвитку мікроорганізмів.

Метою даної роботи є вивчення способів консервування шкур та їх впливу на формування товарних властивостей шкіряної сировини.

Консервування шкур проводиться з метою створення умов, несприятливих для розвитку у шкурі ферментних та мікробних процесів, зокрема запобігання пліснявіння та гниття (рис.1). Для запобігання руйнуванню шкур мікроорганізмами, їх консервують шляхом зневоднення, підвищення осмотичного тиску, зміною рН середовища, дією нейтральних солей, антисептиків, заморожуванням.

 

 

Рис.2. Методи консервування шкур

Найпоширенішим методом консервування шкур є соління з додаванням антисептиків або без них. Сіль зменшує вміст вологи в шкурі, підвищує осмотичний тиск і цим самим створює несприятливі умови для розвитку мікроорганізмів. За умови великої концентрації солі в шкурі, неспорові бактерії втрачають здатність розвиватися, деякі гинуть, а спорові форми, якщо і залишаються живими, не можуть розмножуватися.

 

Тривалість технологічних операцій по обробці шкур до їх консервування, включаючи приймання, не повинна перевищувати для шкур ВРХ, коней і верблюдів 3 год. з моменту знімання, для шкур свиней й овчин - 2 год.

Способи консервування шкур:

• мокросольовий спосіб - консервування шкур сухим засолом (консервування шкур повареною сіллю або сухою солильною сумішшю) або тузлукуванням (консервування шкур у насиченому розчині повареної солі);
• сухосольовий спосіб - консервування шкур висушуванням після попереднього консервування сухим засолом;
• кислотно-сольовий – консервування шубних і хутрових овчин;
• прісносухий - зневоднюванні шкур без обробки консервантами.

При консервуванні сіллю відбувається усол шкури - показник, що характеризує втрату вологи й, внаслідок цього, маси парної шкури при консервуванні.Відсоток усола - відношення усола до вихідної маси шкури в парному виді, виражене у відсотках.

Тузлук - насичений розчин повареної солі або повареної солі з антисептиком.

Консервування сухим засолом

Консервування шкур сухою кухонною сіллю або солильною сумішшю в розстеленому виді на стелажах або соляній подушці називається солінням шкури у розстил.

сушіння (температура 20…30 °С, вологість 50…60 %.).® розвішання ® обтрушення ®(не менше 2 діб; при температурі 5°С шкур ВРХ й свиней 7 діб, овчин - 4 доби) ®консервування ®Формування штабелів (до 3 діб)

У консервованій шкурі вміст хлориду натрію повинне бути не менш 12%, а вологи - не більше 46...48%.

Антисептики підсилюють дію солі. Як антисептики використовують кремнефтористий натрій, парадихлорбензол і нафталін

Кислотно-сольове консервування - спосіб обробки хутряних і шубних овчин солильною сумішшю з повареної солі (85 %), алюмінієво-калієвих квасців(7,5 %) і хлористого амонію (7,5). Тривалість обробки овчин - 7 діб. Законсервовані овчини повинні містити 35...45 % води, мати рН 4,0...4,5. Усадка шкур при консервуванні не більше 4 %.

Хлоридсульфатний спосіб консервування овчин сухою сумішшю, що складається із хлориду натрію (50 %) і сульфату амонію (50 %).

Тузлукування шкур включає три стадії:

- власне тузлукування;

- видалення надлишку тузлуку зі шкури;

- підсолювання в штабелях.

Для тузлукування шкур застосовують потоко-механізовані лінії різних типів: зі шнековими апаратами, з підвісними барабанами, з басейнами або системами чанів, з комбайнами й агрегатами.

Режим тузлукування шкур залежить від типу апарата.

Рідинний коефіцієнт — обсяг робочої рідини, що доводиться на одиницю маси оброблюваних шкур.

Тузлук перед завантаженням чергової партії шкур підкріплюють, додаючи суху сіль (у середньому 10 % від маси парних шкур), кремнефтористий натрій (0,2 % від маси парних шкур), а також необхідну кількість розчину солі для забезпечення рідинного коефіцієнта. Тузлук без очищення може бути використаний не більше 5 разів. Перерва у використанні тузлука не більш, ніж 10 днів.

Тузлуковані шкури залишають для стікання на 2 год або віджимають поверхневу вологу на вальцьовій машині.

Режими тузлукування шкур з наступним підсолюванням

Показник	Шкури ВРХ, кінські	Свинячі шкури
Кухонна сіль, г/л	312	312
Сіліцієфторид натрію, г/л	0,75…1,0	0,75…1,0
Температура тузлуку, С°	Не нижче 5	Не вище 25
Густина тузлуку, г/см3	1,19…1,20	1,19…1,20
Рідинний коефіцієнт	Не менш 3	Не менш 3
Витрата хлориду натрію або сухої солильної суміші на підсолювання тузлукованних шкур, % від маси парних шкур	15	15
Тривалість тузлукування, год: у шнекових апаратах і підвісних барабанах на конвеєрних лініях у гашпілях у чанах	7 9 16...18 18...20	4 7 12 13
Масова частка вологи, %, не більше у шкурах після тузлукування у шкурах після підсолювання й витримки	54 46...48	56 48...50
Тривалість витримки шкур у штабелях після підсолювання, діб	2	2

 

Підсолювання шкури здійснюють у штабелях, підсолюючи кожну шкуру сіллю або солильною сумішшю в кількості 15 % від маси парних шкур і витримують 2 доби.

Консервування сухосольовий і прісносухим способами.

Консервування сухосольовим і прісносухим способами роблять у теплу пору року, коли відвантаження в мокросоленом виді на дозволяється.

Сухосолінням консервують овчини й кролячі шкури. Шкіряну сировину перед сушінням можна тузлукувати. Сухий посол шкур проводять з витримкою в штабелях для великих шкур протягом 2 діб, для дрібних - 1 добу. Тузлукування роблять протягом 4...6 год. і після стікання направляють на сушіння без підсолювання.

С. Приміщення для сушіння повинне мати вентиляцію. Усушка шкур становить 50%, усадка по площі - 6%, масова частка вологи після консервування - 18...20 %.°Сушать шкури 16...18 год. при 20...30

Консервування овчин і шкур теляти прісносухим способом полягає в зневоднюванні шкур без обробки консервуючими речовинами. Режим сушіння, як при сухосольовому консервуванні. Усушка — 60 %, усадка — 10 %.

 3. Сортування відповідно до природних особливостей.

 З метою раціонального використання шкур тварин у шкіряному та шубно-хутровому виробництві їх поділяють на визначені групи за однорідними зоотехнічними, виробничими та заготівельними ознаками.

Зоотехнічні ознаки: вид, стать і вік тварин, порода (для грубововнових овець), напрямок вовнової продуктивності для інших порід овець.

Виробничі ознаки: маса шкури, її площа, стан вовнового та волосяного покриву, кількість пошкоджень та розмір корисної для виробництва площі шкури, спосіб консервування та ін.

Заготівельні ознаки: характеристика шкіряної сировини за групами дрібна, велика, свиняча, овчини хутрові, шубні та романовські тощо.

Шкури великої рогатої худоби залежно від статево вікових ознак поділяють на категорії: 1) шкури телят - склизок, опойок, виросток; 2) шкури однорічних бугайців і телиць - напівкожник; 3) шкури дорослої худоби - ялівка, бичок, бичина, бугай.

Склизок - шкури ембріонів, які одержують після забою тільних корів, а також мертвонароджених телят. Приймають за площею, яка складає 40-70 дм2.

Опойок - шкури телят, які одержані в період від народження до переходу на рослинний корм. Шкура вкрита густим, гладеньким і лискучим волосяним покривом. Приймають за площею, розмір якої складає 50-80 дм2.

Виросток - шкури телят, які перейшли на рослинний корм. Вкриті грубим, довгим і тьмяним волосом. Приймають за масою, яка не повинна перевищувати 10 кг.

Напівкожник - шкури бугайців і телиць. Неконтуровані - мас 10-13 кг, контуровані - від 9,3 до 12,1 кг включно.

Ялівка - шкури корів, які за масою поділяються на три категорії: легка неконтурована - масою 13-17 кг, контурована - від 12,1 до 15,8 кг включно, середня неконтурована - масою 17,1-25 кг, контурована - від  15,8 до 23,2 кг і важка неконтурована - масою понад 25 кг, контуров -           понад 23,2 кг.

Бичок — шкури кастрованих і некастрованих бугайців; неконтуровані - масою 13-17 кг, контуровані — від 12,1 до 15,8 кг включно.

Бичина - шкури кастрованих бугайців, які за масою поділяються на дві категорії: легка неконтурована - масою 17-25 кг, контурована -  від 15,8 до 23,2 кг, важка неконтурована - понад 25 кг, контурована - масою понад 23,2 кг.

Бугай - шкури некастрованих бугаїв, які за масою поділяються на дві категорії: легка неконтурована - масою 17-25 кг, контурована - від 15,8 до 23,2 кг та важка неконтурована - масою понад 25 кг контурована - понад 23,2 кг.

Шкури буйволів, яків і лосів поділяють на такі ж вагові категорії, що і шкури великої рогатої худоби.

Шкури коней залежно від віку тварин поділяють на дві категорія 1) шкури лошат — склизок, жеребок і виметка; 2) шкури коней – конина.

Передня частина шкури, яка називається кінським передом значно тонша і менш щільна порівняно із задньою, які називається кінським хазом. Розділення шкури проводять по лінії волосорозділу, яка проходить поперек крижів коня, на відстані 1-4 см від завитків волосу в напрямку до передньої частини шкури.

Склизок - шкури ембріонів або мертвонароджених лошат без волосяного покриву або з дуже низьким волосом. Приймають за площею в межах 30-70 дм2.

Жеребок - шкури лошат-сисунів і лошат, які перейшли на рослинний корм. Маса шкури не повинна перевищувати 5 кг.

Виметка - шкури молодняку коней масою 5-10 кг.

Конина - кінські шкури масою понад 10 кг. Поділяються на дві категорії: легка - 10-17 кг, важка - понад 17 кг. Якщо шкура розділена на дві частини, то вони поділяються на дві групи: кінський перед легкий - до 12 кг; важкий - понад 12 кг; кінський хаз легкий - до 5 кг і важкий — понад 5 кг.

Шкури овець за виробничим призначенням поділяють на хутрові, шубні та шкіряні. Вид овчин визначається за якістю вовнового покриву. За цим показником овець поділяють на тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововнові та грубововнові.

До хутрових відносять шкури овець перших трьох напрямків продуктивності з доброякісним вовновим покривом, придатним для хутрового виробництва.

До шубних відносять шкури, які одержані від помісних овець з використанням тонкорунних або напівтонкорунних баранів, з помітними ознаками грубововнових овець, а також шкури усіх грубововнових овець.

Шубні    шкури    овець    поділяють    на    російські,    степові   та романовські.

Шкури овець російські - шкури усіх грубововнових порід овець, крім курдючних і каракульських.

Шкури   овець   степові  —   шкури   курдючних   грубововнових   і дорослих каракульських овець.

Шкури овець романовські - шкури дорослих романовських овець та їх помісей з іншими грубововновими вівцями і шкури молодняку цієї породи у 5-7-місячному віці.

Якщо за станом вовнового покриву шубні шкури овець непридатні для виготовлення шубних виробів, то їх використовують як шкіряну сировину.

До свинячих шкур відносять шкури домашніх свиней та диких кабанів. Залежно від розміру у парному стані їх поділяють на дрібні -30-70 дм2, середні - 71-120 дм2 та великі - понад 120 дм2. Свинячі крупони - шкури із спинно-бокової частини свинячих туш поділяють на дрібні - 30-50 дм2 і великі - понад 50 дм2.

Шкури великої рогатої худоби, коней, ослів і мулів повинні бути зняті пластом поздовжнім розрізом по білій лінії з головною або без головної частини шкури із збереженням шкури з ніг.

З ніг шкура повинна бути знята до середини путового суглоба (допускається зняття шкур по зап'ястковому і скакальному суглобах), у телят з передніх ніг до середини зап'ясткового суглоба, а задніх – до середини скакального. Переробні підприємства випускають шкури великої рогатої худоби у неконтурованому або контурованому вигляді за узгодженням із споживачем. Контуровані шкури мають такі характеристики:

- головна частина — у вигляді двох щік без лобної частини, відокремленої на рівні очних отворів по прямій, перпендикулярній лінії хребта;

- шкура з передніх ніг - обрізана по зап'ястковий суглоб, а задніх - по скакальний суглоб.

                                                                                                                            Список використаних джерел:

1. Андреєва О.А. Товарознавство шкіряно-хутрової сировини / О.А. Андреєва, Г.В. Цемекко. – К. : Вид-во «Кондор», 2012. – 355 с.

2. Кушнір М.К. Товарознавство взуттєвих товарів / М.К. Кушнір, Н.П. Тихонова. – К. : Вид-во НМЦ «Укоопосвіта», 2001. – 265 с.

3. Рудавська Г.Б. Санітарно-гігієнічна експертиза товарів / Г.Б. Рудавська, Л.І. Демкевич. – К. : Вид-во КНТЕУ, 2004. – 409 с.

4. Шкіра. Терміни та визначення. ДСТУ 2341-94 / чинний від 01.01.95. – К.: Вид-во Держстандарт України. – 39 с.

• Презентація до Лекція 6 Обробка верхнього покрову забійних тварин.pdf